Як змусити міжнародне гуманітарне право працювати?

Конференція International Humanitarian Law in the Dimension of Contemporary Challenges була організована Міністерством закордонних справ України та відбулася 12 серпня 2025 року у Києві, у будівлі Дипломатичної академії.

Конференція відбулася в день підписання Женевських конвенцій у 1949 році. На конференції виступив Міністр закордонних справ України Андрій Сигіба, який заявив про створення Платформи прогресивного розвитку міжнародного гуманітарного права. Учасників заходу привітав Міністр закордонних справ Чехії Ян Липавський. Він наголосив на актуальності ідеї підвищення ефективності МГП.

Програма конференції передбачала обговорення наступних тем: права військовополонених; права цивільного населення; роль Міжнародного Комітету Червоного Хреста у захисті жертв збройних конфліктів; права насильницько переміщених дітей; екоцид та культурний геноцид; сучасну зброю як інструмент скоєння військових злочинів; роль органів ООН імплементації міжнародного гуманітарного права.

Експерт Центру громадянських свобод Михайло Савва виступив на одній із панельних дискусій конференції.

Михайло Савва:

«Я експерт Центру громадянських свобод, доктор політичних наук, професор.

У мене 5 хвилин на виступ, і я хочу присвятити їх найважливішому. За моєю оцінкою, сьогодні Україна зробила важливий крок – заява всередині країни щодо необхідності змін МГП. Можливо, другим кроком буде заклик до реформи МГП на міжнародному рівні. Наприклад, на майданчику Організації Об'єднаних націй. Для того, щоб цей заклик був почутий, нам самим потрібно зрозуміти, чого ми хочемо і як цього досягти.

Для відповіді на ці питання важливою є українська історія ідеї реформи МГП. З лютого 2022 року українські правозахисні організації документують військові злочини. Лише члени правозахисної коаліції «Трибунал для Путіна» зафіксували кілька десятків тисяч епізодів, які внаслідок розслідування можуть стати воєнними злочинами. Ми робимо це у різних форматах. Нині ЦГС документує злочини щодо цивільних та військовополонених, яких російський режим не поділяє. Ми не лише фіксували такі епізоди, ми аналізували їх, намагалися відповісти на запитання: Які норми МГП порушено? Чому це порушення стало можливим?

Досить швидко ми прийшли до висновку, що проблема полягає не тільки в тому, що РФ порушує норми МГП. Вона також у тому, що міжнародне гуманітарне право дозволяє такі порушення. Російський режим порушує МГП системно, військові злочини він зробив способом ведення війни.

У листопаді 2022 року я модерував дві міжнародні дискусії правозахисників регіону ОБСЄ. У нас є формат Solidarity Talks, у якому правозахисники обговорюють гострі проблеми порушення прав та формулюють пропозиції щодо їх вирішення. Ми обговорювали, чому МГП не працює в період військової агресії і як на це можна вплинути. Можу впевнено сказати за наслідками цих дискусій, що ідея реформи МГП має сильного союзника – міжнародну правозахисну спільноту. Ми створили міжнародну робочу групу та почали узагальнювати проблеми. Нам удалося виділити кілька груп проблем сучасного МГП.

Перша – відсутність механізмів примусу до виконання норм МГП. Женевські конвенції – м'які, вони не передбачають ефективного примусу. Ці конвенції були написані джентльменами для джентльменів. Але режим Путіна – не джентльмени, м'яко кажучи. І вони можуть дозволити собі не виконувати МГП.

Друга – слабкість механізмів контролю над виконанням норм МГП. Це навіть не контроль, це скоріше фіксація порушень. Але навіть у такому форматі цей механізм не є ефективним.

Третя – неповнота опису процедур. Формально багато процедур є в Женевських конвенціях, але вони описані так, що за бажання її можна не виконувати. Наприклад, до сьогодні не визначені країни – покровительки у війні Росії проти України, і одна з причин полягає у невизначеності процедури.

Четверта – неточність формулювань. Наприклад, на підставі яких критеріїв можна чітко відокремити законні військові цілі від об'єктів подвійного призначення?

І нарешті, п'яту проблему я називаю «відсутністю сучасності у МГП». 1949 року, коли підписувалися Женевські конвенції, як ви знаєте, не було інтернету. Це дає можливість російському режиму не дозволяти використовувати українським військовополоненим та незаконно затриманим цивільним для спілкування з рідними електронні засоби зв'язку. Телеграми надсилати Женевські конвенції дозволяють, але телеграфу давно немає.

Робота правозахисників країн регіону ОБСЄ дала можливість сформулювати кілька ідей щодо реформи МДП. Я перерахую їх під номерами:

Перша стосується формату змін. Оптимальний формат нині – новий протокол до Женевських конвенцій чи доповнення Першого протоколу. Ця ідея сформувалася, зокрема, внаслідок спілкування з представниками депозитарію Женевських конвенцій, тобто влади Швейцарії. Депозитарій у нашому випадку – орган, від якого залежить дуже багато у запуску реформ. Будь-які пропозиції надходять до депозитарію, і далі за результатами консультацій з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста він вирішує, чи потрібно скликати міжнародну дипломатичну конференцію. Для змін МГП потрібне рішення дипломатичної конференції країн світу. Більшість учасників такої конференції є представниками держав, які не поважають права людини і навіть не є демократіями. Вони хочуть зберегти собі можливості вести агресивні війни і вчиняти злочини. В результаті ревізії Женевських конвенцій можна отримати документи найгіршої якості, ніж ми маємо зараз. У разі прийняття нового протоколу або поправок Першого протоколу ризиків менше, тому що базові документи МГП не зачіпаються.

Друга визначає зміст першої хвилі змін. Системна реформа МГП не може бути підтримана більшістю країн світу. Але ми маємо шанси переконати цю більшість у тому, що МГП має враховувати сучасні реалії, а саме цифровізацію. Цифровий протокол до Женевських конвенцій є об'єктивною потребою, яка вимагає додаткових складних пояснень. Реформа має закінчитися визнанням цифровизации. Але Цифровий протокол може стати прапором, тобто головним гаслом змін МГП.

Третя полягає в тому, що більшість наших потенційних міжнародних партнерів не сприймає слово «реформа» стосовно МГП. Це слово здається їм надто радикальним. Вони вважають за краще говорити про вдосконалення міжнародного гуманітарного права. Мені абсолютно байдуже, як це буде називатися, якщо ми досягнемо результату.

Четверта враховує розмір проблем, які необхідно вирішити зміни МГП. Це величезний обсяг. Це завдання є завданням не лише української влади. Це завдання України, тобто громадянського суспільства, наукової спільноти та всіх зацікавлених людей та організацій.

Дякую за увагу».