І знову у центрі уваги – українська самоорганізація

Протести українців у липні проти нового закону про позбавлення незалежності антикорупційних державних органів підвищили актуальність питання щодо особливостей самоорганізації українського суспільства. Німецькі колеги розмістили нашу статтю про результати дослідження цієї теми на Ukraine Verstehen. Пропонуємо її переклад на українську мову.

Самоорганізація у опорі: участь громадянського суспільства у захисті Києва

Лариса Пильгун та Михайло Савва 3 липня 2025 р.

Російське вторгнення мобілізувало українське громадянське суспільство та продемонструвало силу горизонтальних зв'язків та відсутності ієрархій.

Одразу після початку російської агресивної війни у 2014 році тисячі українців добровільно пішли на військову службу. Багато цивільних осіб також організувалися, щоб допомагати армії чи підтримувати своїх співгромадян.

Багато потреб армії забезпечувалися не державою, а самоорганізованими групами. Незабаром ці групи почали постачати армії все необхідне, окрім важкого озброєння. Ця широка добровільна підтримка стала ключовою причиною провалу плану Росії щодо окупації Києва, а потім і всієї України.

Згуртованість та самоорганізація під час війни

Наші дослідження останніх трьох років дозволяють краще зрозуміти структуру цих груп, а також мотивацію людей, які організовують цей процес. Ми самі брали участь у цьому процесі, підтримуючи як мирних жителів, так і українську армію під час наступу російських військ на Київ. Наш будинок знаходиться недалеко від Києва, поряд із Бучею. Це місто, окуповане Росією в лютому та березні 2022 року і сумно відоме у всьому світі масовими вбивствами, вчиненими там росіянами. Ми стали свідками цих звірств, а також взаємодопомоги, солідарності та низової демократичної організації українців. Цей досвід надихнув нас на дослідницький проект «Самоорганізація та згуртованість українського суспільства під час війни», який ми реалізували спільно з Українською асоціацією оцінки та студентами з Києва та Дніпра.

У 2022 та 2023 роках ми провели понад 300 інтерв'ю з людьми різного віку та різних професій. Ми доповнили інтерв'ю онлайн-опитуванням серед українців, які допомагали українським військовим, внутрішньо переміщеним особам чи людям у зонах бойових дій.

Мотиви опору

Наше дослідження показує, що самоорганізація глибоко вкорінена в українському суспільстві. Люди реагують на руйнування і страждання війни, не маючи якихось спеціальних знань, навичок чи досвіду, незалежно від віку, статі чи економічного становища. Лідери-волонтери мобілізують свої спільноти, збирають кошти, набувають нових навичок та створюють некомерційні організації або навіть підприємства. Наприклад, одна з економісток, з якою ми розмовляли, почала виробляти бронежилети. Спочатку вона робила це з особистих спонукань: її брат не мав бронежилета, коли він пішов до армії. Її сестра швидко освоїла нові професійні навички просто тому, що це було важливо для неї та її сім'ї.

Загалом мотиви волонтерства дуже різноманітні. Для одних вони особисті, наприклад, бажання допомогти родичам чи друзям або запобігти окупації рідного міста. Для інших основною мотивацією є патріотичні цінності та прагнення захищати свою свободу. Спектр діяльності варіюється від виробництва бойових безпілотників до збирання одягу для військових шпиталів. Волонтери працюють разом у таких групах, доки мають спільну мету. Якщо спільні інтереси зникають, група розпадається, але її учасники зазвичай продовжують працювати у нових групах, щоб зосередитися інших проблемах.

Горизонтальні мережі

Після початку російського вторгнення горизонтальні зв'язки між волонтерськими групами швидко зростали. «Ми просто написали у соціальних мережах: „У нас є підгузки для дорослих“». Інша група волонтерів відповіла: «Де ми можемо їх забрати?». Координатор однієї із груп розповів в інтерв'ю: «Нас багато. І всі ці люди водночас відреагували на проблему. Це було схоже на телепатію». Інший учасник нашого дослідження наголосив: «Нас підтримали люди, яких ми навіть не знали напередодні».

З накопиченням досвіду волонтери навчаються спеціалізуватись, підвищувати ефективність процесів, професіоналізувати методи управління та приймати обґрунтовані рішення. Координатор студентської групи інженерного факультету розповів: «Спочатку ми бачили кожну проблему та намагалися її вирішити. Але потім ми зосередилися на тому, що у нас виходить найкраще. Тепер ми виготовляємо акумуляторні батареї».

Багато груп стають більш професійними, реєструються як некомерційні організації та вибудовують взаємні зв'язки. Один із респондентів сказав: «Я називаю це соціальною мережею нейронів. Ми використовуємо широку основу контактів. Не всі знають одне одного особисто. Але в кожному ланцюжку комунікацій завжди є люди, яких ви знаєте особисто і яким довіряєте. Ця мережа тримається на спільних цінностях. Вона складається з гнучких, мобільних людей, які вміють самоорганізовуватись та брати на себе відповідальність».

Члени таких груп підтримують один одного емоційно та практично. Вони створюють ритуали зміцнення груповий ідентичності. Багато волонтерів вважають свою участь значущим та способом відновити почуття контролю. Вирішуючи спільні проблеми, люди виявляють свою активність: «Я відчував гостру потребу щось робити. Допомогти іншим, щоб не розгубити самовладання. Це працює», — каже один із наших співрозмовників.

Невидимі герої

Лідерство всередині груп зазвичай визначається ситуацією – воно орієнтоване на проблеми, а не на статус. Навіть координатори не вважають себе центральними фігурами, а скоріше частиною більшого цілого: «Я не центр – я лише маленький гвинтик, який допомагає людям».

Волонтерська робота, як правило, ґрунтується на горизонтальній ієрархії. Довіра замінює формальну владу. Навіть в умовах війни відповідальність є само собою зрозумілим – наприклад, у вигляді фотодоказів прибуття гуманітарної допомоги на фронт. Через три роки після початку повномасштабного російського вторгнення війна торкнулася практично кожної української родини. Люди дедалі більше виснажуються.

Україна – країна з давньою історією недовіри до центральної влади – чи то з Москви, Відня чи Варшави. Багато респондентів називали цей історичний досвід причиною своєї нинішньої недовіри до державних структур.

Але горизонтальна самоорганізація відкриває можливості: вона створює довіру там, де держава не може цього зробити, і зміцнює стійкість суспільства, яке роками відстоювало свої права у боротьбі з ворогом.

Лариса Пильгун, член правління Української асоціації оцінювання, заступник голови Правління Експертної групи «Сова»

Михайло Савва, доктор політичних наук, професор, член правління Української асоціації оцінювання, голова Правління Експертної групи «Сова»

Оригінал німецькою: https://ukraineverstehen.de/selbstorganisation-im-widerstand/